Історія становлення та розвитку Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 151 Харківської міської ради Харківської області

/Files/images/storya/1.png

Харківська загальноосвітня школа № 151 заснована в 1984 році. Першим директором школи був Білодід Микола Павлович.

Вивчення англійської мови та основ комп’ютерних знань здійснюється з першого класу. Багато уваги керівництво школи приділяє профільному навчанню, зокрема фізико-математичному.

Віднайшли своє відповідне місце у роботі педагогічного колективу й новітні технології. У школі протягом останніх 5 років обладнані й працюють два комп’ютерних кабінети та кабінет відеолекційних занять, де проходять уроки з використанням мультимедійних технологій.

Одним із важливіших напрямків у роботі з учнівським колективом є залучення їх до участі у районних та обласних олімпіадах, спортивних змаганнях, конкурсах, турнірах, до роботи МАНу.

У школі працюють гуртки та спортивні секції, а саме: бального танцю, комп’ютерних знань, художньої гімнастики, баскетболу, «Психологія». Протягом багатьох років команди учнів 3-4 класів були переможцями районних та міських змагань «Веселі старти», «Кожаний м’яч», «Діти Харкова», «До старту готовий».

З жовтня 2005 року у ЗОШ №151 на добровільних засадах створена учнівська «Шкільна республіка». Основною метою діяльності організації є захист прав та інтересів своїх членів, об’єднання зусиль для добрих і корисних справ, формування в учнів почуття відповідальності, опанування науками управління. Вже кілька років діти з успіхом видають газету «Ab imo pectore».

Вчителі школи беруть активну участь у проведенні відкритих уроків та позакласних заходів у рамках районних та обласних семінарів, конференцій тощо.

Головна мета, яку ставить перед собою адміністрація і педагогічний колектив школи: як зрозуміти особистість, де шукати джерело її розвитку, поєднуючи оптимальні умови для розвитку кожної дитини, здатної до самооцінювання та критичного мислення.

Для досягнення цього завдання в школі розроблені відповідні дидактичні моделі з урахуванням науково-методичної проблеми: “Створення умов оптимального розвитку педагогічної творчості вчителя для підвищення духовного, інтелектуального та фізичного потенціалу особистості учня ”.

За статутом навчання у Харківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №151 розраховане на 5-денний робочий тиждень в одну зміну.
У школі працюють 57 учителів, з них:

вищої категорії – 34

І категорії – 7

Мають звання:

“Учитель-методист” – 11

“Старший учитель” – 5

нагороджені знаком “Відмінник освіти України” – 4

практичний психолог – 2.

/Files/images/storya/2.jpg

Сучасний підхід у навчанні реалізується проведенням уроків в комп’ютерному та відеолекційному класах.

/Files/images/storya/3.jpg

У ХЗОШ №151 додатково працюють факультативи з інформатики, народознавства, математики.

З травня 1995 року на посаді директора школи працює Караван Тетяна Михайлівна - вимогливий та високопрофесійний керівник закладу, яка протягом багатьох років утримує високий рейтинг школи в районі Вона бережно прийняла штурвал керівництва школою після Білодіда М.П., продовжуючи розпочаті ним традиції.

Як директор відзначається вимогливістю до себе та своїх співробітників, має глибоку професійну підготовку, що впливає на утримання високого рейтингу школи в районі.

/Files/images/foto_vchitelv/Караван ТМ.jpg

Тетяна Михайлівна – вчитель-методист. Як учитель фізики займає активну громадську позицію, користується великим авторитетом, її методичні розробки уроків з поглиблено-пошукових методів мають високий рівень та оцінку спеціалістів Харківського національного педагогічного університету.

Заступниками директора з навчально-виховної роботи з вересня 2003 року працюють Кузьменко Світлана Олександрівна та Калашник Вікторія Анатоліївна – вчителі вищої категорії.

/Files/images/foto_vchitelv/Калашник ВА.JPG/Files/images/foto_vchitelv/Кузьменко CА.jpg

Багато років заступником директора з виховної роботи працює Бондаренко Галина Василівна, вчитель вищої категорії.

/Files/images/foto_vchitelv/Бондаренко ГВ.JPG

Історія школи неможлива без видатних вчителів, які працювали щиро й завзято.

По-перше, це директор школи – Білодід Микола Павлович, який гостинно в вересні 1984 року відкрив двері школи –новобудови, за яким досі залишилось звання Почесного директора. Працював Микола Павлович серйозно, вдумливо, з почуттям великої відповідальності за обрану справу. Був вимогливим до себе й до інших. Високо цінував працю колективу, який він створив. А вчителі відповідали йому за це своєю наполегливою, старанною працею, кажучи про нього: "Доброта Миколи Павловича у співвідношенні з суворістю, справедливою вимогливістю підкорили нас, за це ми його безмежно поважаємо". Він доклав багато зусиль, щоб підняти школу-новобудову до рівня найкращих шкіл району й міста. Завдяки своїй виключній працездатності, постійному творчому горінню, високій вимогливості у школі за короткий строк були створені кабінети з чудовою матеріальною базою. У школі проводились семінари по узагальненню педагогічної майстерності, відкриті уроки, навчально-практичні конференції. Микола Павлович завжди осуджував формалізм, вважаючи, що у школі не повинно бути порожнього говоріння та мислення, бо це може скалічити дитячі душі, зробити їх лицемірними й бездушними. Багато уваги приділяв директор патріотичному вихованню учнів. У школі був створений ансамбль "Червона гвоздика", який став центром військово-патріотичного й естетичного виховання. Микола Павлович був дійсно талановитим вчителем-майстром, який не тільки мав індивідуальний підхід до кожного учня, а й до вчителя. Він знав ім’я кожної дитини, яка навчалась у школі. Дійсний вчитель не може працювати без майстерності, тому потрібно постійно працювати над собою, самоудосконалювати свій досвід роботи. Це було основним принципом всього педагогічного колективу, який очолював Білодід. Микола Павлович змінив директорську посаду на посаду заступника голови Комінтернівської районної ради, потім став головою Комінтернівської районної в місті Харкові ради.

/Files/images/storya/5.jpg

Багато уваги приділялось гуманізації в навчально-виховному процесі школи. Микола Павлович стверджував, що стосунки учнів з учителями повинні базуватись на душевній теплоті й чуйності.

Людяність учителя - шлях не тільки до серця, але й до розуму дитини. Микола Павлович завжди піклувався за те, щоб у духовному житті педагогічного колективу ніколи не згасала думка про благополуччя дитини. Справжній учитель, говорив Микола Павлович, не може жити без майстерності. Він вважав, щоб педагогічна праця приносила радість, щоб звичайне проведення уроків не перетворювалось в сумну, одноманітну повинність, треба постійно працювати над собою, збагачувати й удосконалювати свій досвід.

Білодід М.П. викладав у школі математику. На своїх уроках він вчив мислити, жити, любити. Кожен урок - це відкриття. А що ж саме приваблювало на уроках? По-перше, великодушність учителя, по-друге, диво самого уроку. Розкуті, піднесені учні й стримано працюючий з ними вчитель. Привітність, доброзичливість, постійний творчий вогник - ось найголовніші чинники його педагогічної праці.

Микола Павлович був депутатом Харківської міської ради, головою постійної комісії з питань місцевого самоврядування, гласності та депутатської діяльності Харківської міської ради, радником Харківського міського голови.

По-друге, це учитель-методист, викладач образотворчого мистецтва та креслення, неординарна, творча людина щирого серця та души - Чекмарьова Ірина Вікторівна.

В основі її діяльності були найкращі принципи педагогіки, що проголошують: немає бездарних дітей, кожна дитина - маленький творець і вигадник, якому лише треба надати можливість розкрити себе, свої здібності. А можливостей цих на уроках образотворчого мистецтва - мільйон. Кожен учень випробовував себе в найрізноманітніших якостях, наприклад, народного умільця, що створює своїми руками і писанки, роботу над якими часом можна порівняти з ювелірною, і витинанки, і димківські з опошнянськими іграшки, і посуд, прикрашений петриківським розписом, і багато-багато іншого.

/Files/images/storya/6.png

Але виготовленню цих шедеврів завжди передувала цікава розповідь Ірини Вікторівни про історію даного виду творчості, традиціях і техніку виконання. А так як багато з того, що виготовляють своїми руками учні, прийшло до нас з традиційної "української хати", то учні знайомилися з фольклором, історією рідної землі, що втілені в матеріали: дереві, камені, глині, папері, тканині.

Для багатьох обдарованих дітей заняття народною творчістю були не лише шкільними уроками. Вони створюють у вільний від навчання час, досягаючи вершин майстерності, це ще раз доводить багаточисельні перемоги учнів Ірини Вікторівни у фестивалях-конкурсах традиційної культури "Золоте яєчко", "Кроковеє коло", міжрегіональному конкурсі “Слобожанський родовід”, участь у різноманітних виставках.

/Files/images/storya/8.jpg

До речі, учням є з кого брати приклад: сама Ірина Вікторівна постійно й невтомно приймала участь у виставках, науково-практичних конференціях, семінарах як у Харкові, так і у Києві.

З 2000 р. вона була членом Спілки етнологів і фольклористів м. Харкова, а з 2001 р. - Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

Хіба можна досягти таких висот у мистецтві, навчанні, не маючи проникливої душі, серця, що може тонко відчувати всі грані людської сутності; не відчуваючи внутрішнього світу кожної дитини так же гостро, як свого власного?

В українській творчості значна увага завжди приділялася темі любові до рідного краю, його природи. Тому не дивно, що, вивчаючи фольклор, Ірина Вікторівна зі своїми учнями вирішила звернути свою увагу на проблему захисту навколишнього середовища.

/Files/images/storya/7.jpg

Головна мета педагогічної діяльності Ірини Вікторівни визначена в її ж словах: "... зацікавити дітей, пробудити бажання до творчості і навчання, до самостійної роботи до самоосвіти, що я і намагаюся робити".

По-третє, це - Вареник Ніна Михайлівна. Ніна Михайлівна була учитель у найвищому розумінні цього слова.

/Files/images/storya/9.jpg

Викладаючи російську мову та літературу, мала високу професійну підготовку та щедрий учительський талант. З великою відповідальністю ставилась до нелегкої праці викладача, працюючи на цій ниві понад 50 років. Вареник Н.М. - учитель-методист, мала вищу категорію, відмінник народної освіти. За це неодноразово нагороджувалась Почесними грамотами Міністерства освіти України. Своїм досвідом роботи, своїми знаннями вона щедро ділилась з молодими вчителями. Була керівником методичного об'єднання вчителів російської мови та літератури. З повною відповідальністю цю кафедру можна назвати найкращою в школі. Тижні російської мови та літератури надовго залишаються у пам'яті школярів, вчителів та батьків.

/Files/images/storya/10.jpg

Енергійна, весела, впевнена у власних силах, Ніна Михайлівна легко підкорювала весь клас, беручи дітей у полон своїх емоцій. Вона володіла рідким даром перетворювати учнів в активних учасників уроків-вистав та уроків-ігор. На її уроках не побачиш ні сумуючих, ні розгублених. Всі зайняті справою від першої до останньої хвилини уроку. Всюди відчувається ділова й творча атмосфера, де учні розмірковують, сперечаються з учителем. Уроки такого плану проходили на одному диханні, вони насичені багатьма повчальними ситуаціями. Мета створення таких ситуацій - не тільки поглибити розуміння того, що вивчається на даному етапі уроку, але й дозволити учню самому пройти шлях від незрозумілого до істинного.

На все життя запам'ятали її учні уроки-подорожі, уроки пам'яті, засідання клубів знавців, літературні кафе, уроки-семінари. Досвід роботи Ніни Михайлівни заслуговує особливої уваги, бо спрямований на заохочування учнів до активної розумової та пізнавальної діяльності, її уроки були найкращими для кожного покоління випускників, які постійно брали участь у районних та обласних олімпіадах з російської мови та літератури, займаючи призові місця.

Як класний керівник Ніна Михайлівна виховувала в учнів дисципліну, необхідність активно приймати участь у будь-яких справах класу, школи, району, міста. Її діти відмічаються вихованістю, організованістю, наполегливістю у досягненні своєї мети. Не дивно, що багато з них пішли по стопам улюбленого вчителя. Це Гришина Катерина, Сірова Ольга, Кудей Наталя, Прочаєва Наталя та інші. Вони з любов'ю та подякою згадують Ніну Михайлівну.

Вона залишила пам’ятний слід в душі кожного учня. Нажаль, Ірини Вікторівни, Ніни Михайлівни немає зараз поруч з нами , але саме ці учителя створювали історію школи, її імідж.

Дуже важливо, що плідна праця вчителів не залишає байдужими учнів. Мабуть тому стільки випускників школи стали працювати в стінах рідної школи після закінчення вищих навчальних закладів, а саме: Власова Ганна Юріївна (вчитель математики), Гепенко Людмила Олександрівна (вчитель української мови та літератури), Гога Сергій Сергійович (вчитель географії), Гурова Оксана Вікторівна (вчитель української мови та літератури), Комір Денис Євгенійович (вчитель інформатики). Приємно, що деякі випускники школи сприяють тому, що учителя з гордістю кажуть: «Це випускник нашої школи». Так, Морозов Дмитро – диригент, який працював в Харківському та Київському театрах опери та балету. Мазикин Олексій – відомий боксер, Гончаров Валерій – майстер спорту зі спортивної гімнастики. Ці спортсмени брали участь в Олімпійських іграх.

/Files/images/storya/11.jpg

Кожен учень нашої школи може проявити і випробувати себе в найрізноманітніших якостях. Педагогічна творча діяльність вчителя сприяє творчій діяльності учня, спонукає його до вдосконалення та здійснення мрій.

Кiлькiсть переглядiв: 582