Відродимо разом чудові Українські традиції

Чули Ви, любі мої читачі, дорослі та діти, про маленьких колядників? Колись давно на Україні їх було дуже багато. Коли наставали Різдвяні свята, маленькі колядники, піймавши чарівним неводом найяснішу зірку і викувавши у чарівній кузні срібні дзвіночки, вирушали в далеку дорогу. Зірка світила їм, щоб колядники не заблукали, не збилися з путі, бо несли вони людям радісну вістку

Срібні дзвіночки дзвеніли під вікнами, і люди тішилися, що до них ідуть аж три празники в гості. «...Ой перший же празник — то Різдво Христове, радуйся!» І все, що бажали у цей святковий день маленькі колядники, неодмінно збувалося, бо слова у поколяді також були чарівні:

ДОБРИЙ ВЕЧІР

Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.
Застеляйте столи та все килимами, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.
Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.
Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.
А що перший же празник — то Різдво Христове, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.
А що другий же празник — святого Василя, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.
А що третій же празник — Святе Водохреща, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Щасливі люди пригощали колядників медівниками, горішками, яблуками, різними ласощами.

За Різдвом наступав другий празник — Новий рік (за старим стилем). А ще він зветься празником святого Василя. Василь приходив не сам, а з дівчинкою Маланкою. Всі рядилися в чудернацький одяг. Було дуже весело, навіть трішечки страшно, бо раптом, мов з-під землі, з'являлися волохаті ведмеді, бородаті цапи, рогаті чортики. Але не треба боятися, бо це наші колядники, перевдягнені в казкових героїв. Разом з Маланкою вони вели танок і співали щедрівки.

Вранці наступного дня колядники, знявши свою чудернацьку одежу, знову бігли від хати до хати. Кожен з них ніс мішечок, в якому були пшеничні зерна. Вони сіяли зерна по хатах, примовляючи:

Сійся, родися, жито, пшениця,
Жито, пшениця, всяка пашниця.

Оскільки і зерна, і слова були чарівними, кімната відразу ставала широким полем, на якому сходила зелена пшениця, починали співати пташки, розцвітали волошки і польові маки. Надворі гула хуртовина, та тут усі раділи, бо маленькі колядники приносили до кожної хати жменьку веселої весни.

Третій празник був найщедрішим, бо колядники цілий день щедрували. І знову колядники заходили до кожної хати. Вони нікого не забували — ні старої самотньої бабусі, що жила на краю села, ані хворої дівчинки, що мешкала у великому місті на найвищому поверсі, під самісіньким дахом. Колядники приносили самотній бабусі радість, а дівчинці — здоров'я. І ви, любі мої діти, навчіться оцих чарівних колядок та щедрівок. Тато допоможе вам змайструвати різдвяну зірку, а дідусь подарує срібний дзвіночок, саме той, з яким він іще маленьким хлопчиком ходив колядувати. Тоді ви також станете колядниками, які приносять людям добру вістку, щастя і радість.